з Вікі
Учи́тель/вчитель — людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні — спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів. В українській мові слова вчитель та учитель мають однакове значення, але використовуються в різних випадках. Вчитель пишеться у випадку,якщо попереднє слово закінчується на голосну літеру або на літеру "й". Наприклад :моя вчителька, улюблений вчитель.
Педаго́г (від грец. παιδαγογ — вихователь) — особа, що займається викладацькою чи виховною роботою і має необхідну підготовку в ційцарині. Вчений, науковець що займається теоретичними проблемами педагогіки. Зміст професії у вихованні молодого покоління.
Слово «педагог» у Стародавній Греції означало дослівно «провідник дитини». Так називали не вчителів, а рабів, які відводили дитину до школи й забирали назад. Зазвичай у педагоги вибирали рабів, непридатних ні для якої іншої роботи, але тих, що були вірними домівці.
Зміст
[сховати]Учителі й людство
Кожна людина до певної міри наділена здатністю осмислювати життя, накопичувати знання і життєвий досвід і передавати їх іншим, бути учнем і вчителем. Тому можна говорити про те, що вчитель це одне з найдавніших занять в історії людства. Повага до вчителів, людей, які володіють певними знаннями про життя, в тій чи іншій мірі проповідується в усіх відомих віровченнях. Досить згадати значення гуру в індуїзмі;лам в буддизмі; раввинів і цадиків в іудаїзмі; вчителів, священиків і святих в християнстві; мулл, улемів і святих в ісламі. Слід також звернути на те, що в багатьох віровченнях головним вчителем людей виступає безпосередньо сам Бог (Всевишній, Сущий, Життя, Абсолют, Брахма, Атман і т. д.), який може навчати у великій кількості різних форм — через різних людей (святих, жебраків), живих істот (тварин) і навіть неживі предмети (книги, ікони, явища природи). В умовах матеріалістичного світогляду старожитньої Греції, Риму, а потім європейського відродження як вчителі життя у суспільстві важливу роль відігравали філософи (шукачі істини), софісти, а також викладачі світських навчальних закладів, шкіл і університетів — доктори, професори. Також відома ще одна назва вчителя — майстер, тобто знавець своєї справи, яка широко вживалася як в цехових братствах середньовічної Європи так і школах східних єдиноборств.
Старі люди як вчителі в умовах Козаччини
Потреба у старих мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати й засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були залучені функції старих людей (на Січі — січових дідів). Все життя козака було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку молодий козак засвоював життєвий досвід і досвід попередників у думах і піснях,казках і переказах. По мірі появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи тих, хто був молодший за них. Від успішного засвоєння досвіду своїх попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи й невдачі, а часто і саме життя козака. Всі стандартні й нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди, на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх онукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись по безмежним просторам Євразії. Проходячи кіньми нескінченні дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні, що з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий